Виставка «Береги закоханих»
Виставка «Береги закоханих» народилася з внутрішньої потреби говорити мовою живопису про те, що не завжди піддається словам. У час війни, коли особисте й колективне переживаються одночасно, пейзаж у творчості Дмитра Коваля стає формою тиші, простором зупинки й глибокої рефлексії. Це не втеча від реальності, а спосіб зберегти людське — почуття, пам’ять, здатність любити.
Образ берегів у цій серії не є буквальним чи топографічним. Це радше внутрішній ландшафт, символічна межа, що існує в людині. Береги тут — як стани свідомості, як точки опори у часі війни, коли звичні координати зруйновані. Вони нагадують про розділеність, яку принесла війна: між людьми, між домом і дорогою, між «до» і «після». Водночас це образи тяжіння, адже берег існує лише у співвідношенні з іншим берегом — так само, як любов існує лише у присутності іншого.
У цій напрузі між відстанню і близькістю художник знаходить мову для розмови про почуття, що не зникають навіть у найтемніші часи. Кохання тут — не сюжет і не декорація, а внутрішній стан, що тримає людину на поверхні. Світло у картинах Дмитра Коваля стає знаком присутності — коханої людини, дому, мирного часу, який зберігається у пам’яті та надії на майбутнє.
Для глядача виставка «Береги закоханих» стає простором особистого співпереживання. Кожен може впізнати у цих берегах власні історії розлуки й любові, власні внутрішні ландшафти, сформовані війною. Це запрошення до тихої розмови — без гучних жестів, але з глибокою емоційною присутністю.
Особливого значення виставка «Береги закоханих» набуває у просторі бібліотеки імені Василя Симоненка. Це місце тиші, слова й внутрішнього слухання, де живопис вступає у тонкий діалог із поезією. Як і у віршах Симоненка, тут важливе не гучне декларування, а чесність інтонації, здатність говорити про найважливіше просто і глибоко.
У бібліотечному просторі живопис Дмитра Коваля читається майже як текст — повільно, уважно, з паузами. Картини стають сторінками внутрішнього щоденника, де кожен берег — це рядок про любов, втрату, очікування і надію. Такий контекст підсилює інтимність виставки й перетворює її на місце зустрічі з собою.
У цій експозиції Дмитро Коваль постає як художник внутрішньої стійкості та ніжності водночас. «Береги закоханих» утверджують живопис як акт любові до життя — тихий, чутливий і необхідний у час, коли саме здатність відчувати стає формою опору.
Шановні друзі!
Суто з математичних розрахунків у співвідношенні –
площа бібліотеки в квадратних метрах на кількість людей,
відкриття виставки “Береги законних” буде відбуватися у закритому форматі.
Вхід на відкриття тільки за запрошенням!
Тож, кому запрошення – пишіть у телеграм, або звертайтеся за іншими контактами.
Слава Україні!
