«Поезія тіла» — розділ, що зібрав оголені постановки, створені Дмитром Ковалем у різні роки. Тут — шлях формування авторського бачення, пошук мови, якою говорить людська пластика, лінія та світло.
Для Дмитра оголене ніколи не було про тілесність заради тілесності. Це — симфонія. Гармонія форми, жесту й стану моделі. Він переконаний: оголеність має народжувати художній образ, а не перетворюватися на сухе зображення.
У цих роботах тіло стає метафорою. Воно вразливе й сильне одночасно, воно звучить, дихає, розповідає історію — мовою мистецтва. Це досвід пошуку чистої краси, яка не оголює, а підносить.


